Beregszentmiklósi várkastély

Az 1214-ben először említett Szentmiklóshoz (régebben Beregszentmiklós, ukránul Чинадієво (Csinagyijevo), tartozó Beregszentmiklósi várkastély (Telegdy-Rákóczi kastély, illetve Szentmiklós várkastély) egykor jelentős erődítménye volt a Huszt -Szentmiklós - Ungvár védelmi vonalnak. Kelet felől a Latorca képezte természetes védelmét, a többi oldalról földtöltéssel és árokkal volt megerősítve. Késő reneszánsz stílusban épült „U” alakú kétszintes épület.

A kastély-erődítmény alatt tágas pincék voltak. A földszinti kereszt-boltozatú rész az északi és déli kiálló kerek saroktornyokon kívül hat szobát és konyhát, illetve egy tágas előcsarnokot foglalt magába, emeletén pedig egy hosszú keskeny folyosóból hat kis szoba és egy nagy terem nyílott. Padlásának falait ellátták lőrésekkel, amelyek a várkastély védelmét szolgálták. Északi és déli sarkain kerek, illetve sokszögű saroktornyok állnak.

A várkastélyt 1450-ben Perényi Imre építtette, majd 1585-ben Telegdy Mihály átépítette. Az 1670-től a Rákóczi-család tulajdona. 1633-ban, 1729-ben, 1734-ben és 1839-ben átalakították. 1728-ban a Schönborn család birtoka volt. 1768-ban gróf Schönborn Lothár Ferenc a kastélyt szintén átépítette. A kastély délnyugati bejáratát 1734-ben Marksteiner Jakab uradalmi kőműves falazta be, s azt a kastély ellenkező oldalára tette át.
A kastélyban több hírneves személy is megfordult, így többek között Telegdy Kata (1550 (Beregszentmiklós) — 1599) első ismert magyar költőnő, Petrőczy Kata Szidónia (1658(59?) — 1708 (Beregszentmiklós) a magyar barokk első ismert költőnője. Zrínyi Ilona is gyakran tartózkodott itt. Többször találkozott itt későbbi férjével, Thököly Imre kuruc „királlyal”. II. Rákóczi Ferenc fejedelem is gyakran járt Beregszentmiklóson, itt, a kastélyban töltötte a száműzetésbe vonulása előtti utolsó éjszakát is 1711. február 18-án.
A XVIII-XIX. századokban a várkastélyt kikezdte az idő vasfoga, falai, tetőzete megrongálódtak, ezért 1943-ban a Magyar Műemlékek Országos Bizottsága jelentős méretű kutatási és restaurálási munkálatokat végeztetett a kastélyon, amelyek során az északi és nyugati falakon két sgraffitto került elő, az egyik a Rákóczi-címert ábrázolta. Sajnos a háborús idők nehézségei miatt a kastély restaurálását nem tudták befejezni. Később különféle célokra használták fel.
Évekkel ezelőtt a teljesen lerobbant Szentmiklós romvár új életre kelt. 2001-ben 49 évre bérbe vette Bartosh József munkácsi festőművész, aki a „Kalhan- A” jótékonysági civilszervezet elnöke. Festőművész feleségével, Tatyanával együtt közösen irányítják a helyreállítási és restaurálási munkálatokat ukrajnai és magyarországi szakemberek bevonásával. A Magyar Köztársaság Műemlékvédelmi Hivatala és a Teleki László Alapítvány támogatásával felújították a tetőszerkezetet. 2010-ben Majnek Antal római katolikus megyéspüspök felszentelte az egyik toronyban felújított Szent Miklós-várkápolnát. A Kárpátaljai Magyar Művelődési Intézet (KMMI), a Magyar Értelmiségiek Kárpátaljai Közössége (MÉKK) és más civilszervezetek védnökséget vállaltak a várkastély fölött. Napjainkban helyreállított termei a történelem, kultúra és természetesen az igazi érzelmek fellegvárává vált. Közművelődési rendezvények, képzőművészeti plein-air-ek és kiállítások, komolyzenei hangversenyek gyakori színtere. Felújított helyiségekben múzeumot rendeztek be. A kelta és a szkíta korszakból származó leletanyag teszi ki a kiállított tárgyak nagyobb részét (korabeli fegyverek, használati eszközök, valamint különböző női ékszerek).
1682-ben ebben a várkastélyban született az egyik legmagasztosabb szerelem: itt tartották titkos randevújukat, később nászéjszakájukat is Zrínyi Ilona (Munkács legendás védője) és gróf Thököly Imre. A szerelem és az összetartozás várának tartják, ahol az idelátogatók fogadnak egymásnak örök hűséget, sok férfi itt kérte meg szíve hölgyének a kezét, egyre több ifjú házaspár látogatja meg, esküvői ceremóniákat tartanak itt.
A kastély további rekonstruálására vonatkozóan már kidolgozott terv van: a hagyományokat figyelembe véve különleges interiőrök kialakítására, alkotóműhelyek létesítésére is.

Чинадіївський замок ŤСент Міклошť

Чинадієвський замок (на угорській – Береґсентміклоші вар, що означає замок св.Миколая, називали його ще і замком Телеґді - Ракоці) вперше згадується у 1214 році. Як укріплення він колись відігравав визначну роль у оборонній лінії Хуст – Сентміклош – Ужгород. Зі сходу природний захист надавала р. Латориця, а з інших сторін – земляні вали та водяні рви. Двоповерхова ŤПť - образна будівля була зведена у стилі пізнього ренесансу. Під замковими укріпленнями розташовувалися великі підвали. На першому поверсі, під перехресними склепіннями, крім південної та північної виступаючих круглих башт, розміщувалися ще шість кімнат, кухня, а також просторий передпокій. На поверсі ж з вузенького коридору відкривалися шість невеликих кімнат та велика зала. Стіни горища були забезпечені стрілецькими отворами, які служили для оборони замку. На південній та північній стороні височіли круглі, та багатокутні башти.
Замок був збудований Імре Перині в 1450 році, а потім в 1585 його перебудував Мігаль Телеґді. З 1670 року став власністю сім’ї Ракоці. Перебудовувався в 1633, 1729, 1734 та 1839 роках. В 1728 році власником стає родина Шенборнів. У 1768 році граф Лотар Ференц Шенборн теж перебудовує замок. У 1734 році південно-західний вхід у замок був замурований каменярем маєтку Яковом Маркштайнером і перенесений на протилежну сторону.
В замку побувало немало відомих постатей, такою була і перша відома угорська поетеса Катерина Телеґді (1550 (Береґсентміклош) – 1599) та Катерина -Сидонія Петревці (1658(59?) -1708 (Береґсентміклош) – перша славнозвісна поетеса епохи бароко. Частою гостею була і легендарна Ілона Зріні, вона декілька разів зустрічалась тут зі своїм майбутнім чоловіком - королем Ťкуруцівť Імре Текелі. Князь Ференц Ракоці ІІ теж частенько бував в Береґсентміклоші, саме тут 18 лютого 1711 року він провів свою останню ніч перед вигнанням.
ХVІІІ-ХІХ ст. - початок руйнації замку найбільшим ворогом – часом. Стіни та покрівля знаходились у нищівному стані, тому в 1943 році Державна Комісія Угорських Пам’яток Мистецтва доручила виконати значні дослідницькі та реставраційні роботи, в результаті яких на північній та західній стінах були відкриті два (с)граффіто. Одне з них відтворює герб сім’ї Ракоці. Нажаль, труднощі воєнних років не дали змогу завершити реставрацію замку. Після війни замок використовували у різних цілях.
Декілька років тому повністю зруйнований замок Сентміклош відродився. У 2001 році мукачівський художник Йожеф Бартош – голова громадської об’єднання ŤКалган –Аť - взяв його в оренду на 49 років. Митець разом з дружиною Тетяною керує відбудовою та реставрацією за допомогою українських та угорських спеціалістів. При допомозі Угорського Державного Управління Захисту Пам’яток Мистецтва та Фонду Ласло Телекі оновлено покрівлю. У 2010 році єпископ римо-католицького єпископату Антал Майнек освятив відновлену в одній із башт замкову каплицю Святого Миколая.
БО ŤЦентр підтримки угорської культуриť (ЦПУК), Товариство угорської інтелігенції Закарпаття (ТУІЗ) та інші громадські організації взяли патронат над замком-фортецею.
На сьогодні його відновлені зали стали справжньою цитаделлю історії, культури та справжніх почуттів. Він став місцем культурних заходів, мистецьких пленерів та виставок, концертів класичної музики. У відновлених приміщеннях відкрили музей: більшу частину експозиції складають археологічні знахідки з кельтського та скіфського періоду (зброя, предмети широкого вжитку, жіночі прикраси, тощо).
У 1682 році у цій фортеці народилось найвеличніше кохання свого часу: тут таємно зустрічались, а пізніше провели і першу шлюбну ніч Ілона Зріні (легендарна захисниця Мукачівської замку-фортеці) та граф Імре Текелі. Замок вважають фортецею єднання, де відвідувачі присягаються у вічній вірності один одному, багато чоловіків просили тут руки своєї обраниці, все більше молодих пар відвідує його і проводить тут весільні церемонії.
Розроблено проект подальшої реконструкції палацу з урахуванням традицій та відтворенням незвичайних інтер’єрів, мистецьких майстерень.